Українські народні традиції. Ляльку-мотанку мотаюЖУРНАЛЫ » РУКОДЕЛИЕ
Название: "Українські народні традиції. Ляльку-мотанку мотаю" Автор: Якименко Т.В., Лимаренко Н.І. Изд-во: К-д: ТОВ "Імекс-ЛТД" ISBN: 978-966-189-062-5 Год: 2011 К-во стр: 16 Формат: pdf Размер: 21,78 Мб Язык: Українська
Методичний посібник з виготовлення ляльки-мотанки (за сприяння ВБФ "Дорога майбутнього"): сторінки історії, різновиди мотанок, цікавинки про обрядові ляльки. Ляльку-мотанку мотаю, До оселі закликаю Для мого синочка й доні Щастя, радість, гарну долю... Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині – берегиня роду. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва - МОТАНКИ. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої лялі! Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.
Навигация
Вход на сайт
Реклама
Українські народні традиції. Ляльку-мотанку мотаю 
